Пісочне печиво Штрудлики

Телевізор, сусіди і пісочне печиво Штрудлики

А почалось все (включаючи пісочне печиво Штрудлики) з телевізора… вірніше, з його наявності в моїх бабусі з дідусем і відсутності в їх сусідів по під’їзду. То був кінець далеких 60 – тих років в Радянському Союзі… тоді нормальну ковбасу і цукерки годі було знайти, що вже говорити про таке новітнє чорно – біле чудо техніки, як телевізор!

Зараз телевізори ультра плоскі, а тоді вони займали цілий кут в кімнаті і нагадували дерев’яну меблю на високих ніжках.

Навіть у 80 – х роках (коли я була дитиною) дизайн радянських телевізорів не особливо змінився – наш виглядав, як велика дерев’яна лакована коробка на чотирьох височезних металевих ніжках в стилі американських кухонних столів 50-х років. Ті ніжки, здавалось, хотіли втекти кожна в іншому напрямку (мені вони завжди нагадували лапи здоровенного чудернацького павука). Пульта в такого телевізора, звісно, не було. В нашій хаті пультом працювала я… ха-ха… В моїх руках круглий перемикач каналів крутився впевнено і вправно, як штурвал у досвідченого капітана корабля!

Часто телевізор любив зламатись…

… або антена втрачала зв’язок з телевізійною вишкою і замість телеканалів (яких було аж чотири!) товстий екран нашого телевізора в кращому випаду показував безліч чорно – сіро – білих крапочок, які наче здоровенна зграя мух літали всередині телевізора і шуміли на всю кімнату. В гіршому випадку екран не показував нічого.

Але така проблема нікого зовсім не засмучувала, бо в дідуся було два дієві методи ремонтування телевізора:

1. Перший метод – треба було впевнено (але не занадто сильно) стукнути по верху телевізора і часто це спрацьовувало! Чи то від страху, чи від якоїсь фізичної реакції екран знову починав показувати чорно – білі передачі і фільми.
2. Якщо перший спосіб не спрацьовував, дідусь брав до рук паяльник, відкривав задню стінку телевізора, діставав плату і починав чаклувати. Плата завжди нагадувала мені космос з сузір’ями з якогось іншого всесвіту, а запах хвої від паяльника пам’ятаю досі, він мені так подобався! Цей метод спрацьовував завжди.

Але давайте повернемось назад у радянські 60-ті роки…

Часи, скажу вам, були не з найкращих і далеко не найлегших у всіх планах.  От я завжди вдячна долі, за те, що мої діти не знають, що таке дефіцит, вони навіть слова такого не знають… Що вже там говорити про кілометрові черги за ковбасою і маслом,  яким потім намащували на хліб або пісочне печиво і то був десерт для найбільших гурманів… Банани, мандарини і ананаси взагалі були рівнозначними інопланетянам…

Та люди вміли з нічого приготувати цілий бенкет і сусіди жили між собою дружно, як одна сім’я. Роботи вистачало “по вуха” – з самого ранечку треба було повідводити дітей в школу і садок, спішити на роботу, будувати соціалістичне майбутнє, вдома теж клопотів не бракувало: пральна машинка була великою рідкістю, ніяких сучасних пилососів і кухонних гаджетів… не забувайте, то був Радянський Союз 60-х років, а не Америка…   і попри те все люди якось вміли веселитись і гарно проводити час.

Пісочне печиво тьоті Галі

Коли в моїх бабусі з дідусем вдома з’явився телевізор, їхня квартира щосуботи і щонеділі традиційно перетворювалась на своєрідний домашній кінозал. То була ціла церемонія! Сусіди з під’їзду цілими сім’ями приходили на перегляд передач і фільмів. Моя мама дотепер згадує з ентузіазмом ті веселі вечори.  Бабуся готувала на всіх вечерю, а сусіди приносили щось ”до чаю”. Зазвичай, то були налисники з сиром, печиво через м’ясорубку, тертий пиріг з варенням, медівник або шарлотка.

Але одного разу сусідка тьотя Галя принесла нове пісочне печиво з чудернацькою назвою – Штрудлики. Незвична форма і чудовий шоколадно – ванільний смак так сподобались глядачам бабусиного телевізора, що шоколадне печиво тьоті Галі стало її візитною карткою. І відтоді за неписаною традицією в суботу вечером до чаю було завжди її пісочне печиво Штрудлики.

Особливе пісочне печиво

Штрудлики особливі не лише своїм ніжним масляно – ванільним смаком, але й двома видами тіста – ванільне і шоколадне пісочне тісто ідеально балансують один одного і дарують випічці неповторність.

За стільки років ми поміняли багато телевізорів, деякі сусіди переїхали жити в інші будинки і навіть міста, зате залишились такі цінні фото на згадку і незабутній смак шоколадних штрудликів…

Змінюйте це шоколадне печиво на власний смак

• Це двоколірне печиво можна адаптувати під власний смак і вподобання. Ми традиційно загортаємо біле ванільне пісочне тісто для печива в шоколадне тісто – виходить рулетик з білою серединкою. Можете спокійно поміняти кольори місцями. Смак від того не зміниться, а в печива буде новий вигляд.
• Хочете іншого кольору? Біле пісочне тісто легко зафарбувати в будь – який колір харчовими барвниками (я не прихильник хімічний кольорів, але інколи для естетичного задоволення собі таку забаганку дозволяю).
• Додайте до шоколадного тіста 1 ч.л. меленої кориці – вийде так цікаво!
• Цедра лимона або апельсина, імбир, гвоздика піднесуть пісочне печиво на новий смаковий рівень.

В цьому рецепті слід дотримуватись лише одного правила – ніколи не замінюйте масло маргарином. Штрудлики – масляне печиво. Тут немає компромісів. Оригінальний рецепт пісочного печива Штрудлики саме з маслом.  Тьотя Галя замість масла до печива додавала маргарин, але в неї на те була дуже вагома причина –  дорогоцінне радянське масло тримали лише для особливих випадків…  Зараз же, нащастя, масло – не страшна розкіш, воно збагатить печиво казковим смаком і ароматом. Не позбавляйте себе такої насолоди!

Щоб спекти двоколірне печиво вам потрібно:

• 3 яйця
• 1 склянка цукру (в склянці – 250мл)
• 300г масла кімнатної температури
• 1/2 ч.л. розпушувача
• ванілін
• 3 1/2 – 4 склянки борошна
• 3 ст.л. какао

Рецепт пісочного печива Штрудлики

Перемішайте масло з цукром